ІДЕЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ НА СТОРІНКАХ ПЕДАГОГІНОЇ ПРЕСИ США
А. С. Паукова
Кінець XX – початок XXI століття у багатьох країнах,
зокрема у США, позначився стрімким розвитком та поширенням
інформаційно-комунікаційних технологій, які стали невід’ємною частиною життя
людей у всіх сферах діяльності. Мобільні телефони, комп’ютери та Інтернет
приваблюють широкі верстви населення, особливо молодь. Але найбільшої
популярності серед дітей та підлітків набула Інтернет-мережа. Вона розкрила
новий спектр можливостей праці, відпочинку, пізнання, освіти, спілкування та
творчої самореалізації особистості. Завдяки швидкому розвитку Інтернет-мережа
перетворилася на особливий вид реальності – віртуальну реальність, яка є не
тільки засобом комунікації, але й інформаційним та розважальним ресурсом.
Швидкість зростання користувачів Інтернет-мережі
демонструє вражаючі тенденції. Сьогодні найбільш активними користувачами
Інтернету є діти та підлітки. І їх кількість дедалі збільшується завдяки
технології Wi-fi та новим можливостям доступу до Інтернету з мобільних
телефонів, смартфонів, ноутбуків, ігрових консолів, планшетів, а також обміну
інформацією через мережу інших пристроїв.
Незважаючи на безумовно позитивну роль і можливості,
які відкриває Інтернет, у віртуальному просторі існують певні загрози і
небезпеки. Інтернет може містити інформацію агресивного чи соціально
небезпечного змісту. Особливу небезпеку інформаційний простір приховує для
дітей та підлітків, які є найбільш уразливою групою Інтернет користувачів. У
США зростає стурбованість батьків тим, що діти проводять дуже багато часу в
Інтернеті. У зв’язку з цим, ідея інформаційного захисту дітей набуває все
більшої актуальності на сторінках сучасної педагогічної преси США. Це свідчить
про те, що діти повинні бути поінформовані про загрози віртуального простору та
повинні дотримуватись основних правил безпеки в мережі. Отже, інформаційний
захист дітей, формування Інтернететики і грамотності серед дітей США є
актуальною педагогічною проблемою. Враховуюче те, що США є світовим лідером у
сфері інформаційно-комунікаційних технологій, вважаємо доцільним визначити і
охарактеризувати основні загрози і небезпеки Інтернет-мережі цієї країни.
Визначеній проблемі присвячена низка праць науковців
різних країн світу: Ю. Іжванов, Г. Клейман, Н. Краудер, С. Пейперт, В. Скіннер,
О. Спірін, О. Ястребцев, Л. Данильчук. Дослідження різних аспектів мережевих
комунікацій є предметом вивчення таких вітчизняних науковців, як: І.
Артамонова, Л. Белей, Т. Гиріна, Л. Городенко, О. Жигалін, А. Захарченко, В.
Іванов, Е. Кац, Є. Патаракін, В. Рябічев, Д. Солов’яненко, Є. Цимбаленко, О.
Шеховцева. Загальні тенденції розвитку Інтернет-мереж та їхній контент активно
досліджуються зарубіжними ученими, зокрема Т. О’Рейлі, Б. Хілла, Ш. Баумена та
К. Вілліса, М. Гласера, В. Мейєра, С. Сільверторна, Д. Бойда та Н. Еллісона, П.
Валькенбург, Л. Фарк’юхара та Р. Мідса, К. Еріксона та Ф. Говарда, П.
Джерранда, Т. Паулюс та ін.
Мета статті полягає у тому, щоб визначити основні
загрози віртуального простору, надати їх комплексний аналіз та характеристику і
на базі цього сформулювати правила безпечної поведінки дітей у інформаційному
просторі.
Сьогодні Інтернет набув домінуючого значення у житті
американської молоді. За даними дослідження „Інтернет і американське життя”
(Internet & American Life Project) дослідницького центру Пью (Pew Research
Center) у співробітництві з Інститутом сімейної безпеки в Інтернеті (Family
Online Safety Institute) 95% американських дітей у віці від 2 до 17 років мають
доступ до Інтернету. 25% молоді США користуються Інтернетом за допомогою
мобільного телефону або іншого засобу зв’язку, більшість дітей користується
Інтернетом вдома (87%) або у школі (63%) [15].Тривожну статистику приводить
компанія Nielsen Online, яка відображує реальну картину присутності дітей в
Інтернет-мережі. У США користувачі Інтернет-мережею у віці від 2 до 14 років
становлять більш ніж 16 мільйонів, що складає 9,5% від усієї аудиторії
користувачів у США. При цьому 76% батьків не знають, чим займаються їхні діти в
Інтернеті і які сайти відвідують [9]. Поява великого обсягу інформації та її
неконтрольоване розповсюдження у віртуальному просторі сприяє підвищенню ризику
для дітей зіткнутися з онлайн-загрозами.
У відповідь на цю ситуацію у жовтні 2000 року
Конгрес США прийняв Закон „Про захист дітей від Інтернету” (Children’s Internet
Protection Act (CIPA)), який захищає дітей від сексуальних та інших небажаних
матеріалів, розташованих у мережі Інтернет. Закон наголошує, що бібліотеки та
школи, які беруть участь у федеральній програмі доступу до Інтернету,
зобов’язані устанавити програмні фільтри, які перешкоджають перегляду
матеріалів порнографічного та іншого шкідливого змісту [6, с. 7 – 11]. За
статистикою 74% шкіл США використовують контентні фільтри. 59% батьків у США
обговорюють з дітьми правила безпечної поведінки в Інтернеті і користуються
контентфільтрами і антивірусним програмним забезпеченням [10].
Однак, вищезазначені міри не ліквідують проблеми
наявності онлайн-загроз. Фахівці визначають 4 групи загроз в Інтернет-мережі:
контентні, комунікаційні та електронні (кібер) загрози.
Контентні загрози —
матеріали (тексти, зображення, аудіо, відеофайли, посилання на сторонні
ресурси), які містять протизаконну, неетичну і шкідливу інформацію для дітей.
Наприклад, насильство, зображення сексуального характеру, в тому числі і
порнографія, агресивні онлайн-ігри, нецензурна лексика, інформація, яка має
відношення до расової, релігіозної або соціальної нетерпимості (экстремізм,
тероризм, націоналізм), пропаганда нездорового способу життя (уживання
наркотиків, алкоголю, психотропних речовин, табаку, анорексії, булімії), поради
із причинення собі шкоди (матеріали, що містять різноманітні способи
самогубства), азартні ігри, сектанство і матеріали, що містять образи, наклепи і
неналежну рекламу). З таким контентом дитина може зустрітися на веб-сайтах, у
соціальних мережах, блогах, форумах, торентах, відеохостингах. Дуже часто такий
матеріал приходить від незнайомця на електронну пошту у вигляді повідомлень або
спаму [1, с. 17 – 21; 2].
Комунікаційні загрози пов’язані з міжособистісними
відносинами Інтернет користувачів і містять в собі загрозу зіткнутися з
психологічними нападами, які здійснюються через електронну пошту, сервіси
миттєвих повідомлень (ICQ, Google talk, Skypе), чати, форуми, блоги, соціальні
мережи, сайти знайомств, веб-сайти, а також за допомогою мобільного зв’язку. За
формою комунікаційні загрози можуть бути не тільки образою. Це можуть бути
фотографії або відео, іноді відредаговані, щоб ще більше принизити жертву. До
комунікаційних загроз відносять: кібербулінг та його різновиди і кібергрумінг.
Кібербулінґ (анг. cyberbullying\bully – хуліган,
громило, задирака, кривдник) – залякування, приниження, цькування,
психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати у жертви страх і
підкорити її собі. [7; 11; 17]. Дослідження компанії Harris Interactive
показало, що 43% американських підлітків у віці 13 – 17 років мали справу з
кібербулінгом. Найбільш часто від цієї загрози страждають дівчата [10].
Американські дослідники виділили основні різновиди
кібербулінґу:
1. Тро́лінг (англ. trolling – „ловля риби на
блешню”) – це розміщення на віртуальних комунікаційних ресурсах провокаційних
повідомлень з метою нагнітання конфліктної атмосфери, негативної реакції
користувачів, взаємних образ шляхом порушення правил етичного кодексу
Інтернетвзаємодії. Особу, що займається тролінгом, називають тролем, що
збігається з назвою міфологічної істоти. Основними місцями для здійснення
тролінгу є тематичні форуми, конференції, соціальні мережі, портали, чати і
сайти новин. Головною метою тролінгу є виклик хвилі флейму. Флейм або флеймінг
(англ. flame – полум’я, flaming – розпалювати) – це явище, коли учасники
дискусії залишають основну тему обговорення і переходять до взаємних образ і нападків.
Інколи така дискусія перетворюється на затяжний конфлікт – холівар (англ.
holywar – священна війна). Агресивні психологічні напади під час тролінгу
можуть привести жертву до сильних емоційних переживань [4; 8].
2. Нападки, постійні виснажливі атаки (англ.
harassment – приставання, домагання) – повторювані образливі повідомлення,
спрямовані на жертву (наприклад, сотні повідомлень на електронну пошту), з
перевантаженням персональних каналів комунікації. Трапляються у чатах і
форумах, а в онлайн-іграх цю технологію найчастіше використовують ґрифери
(англ. grieffers) – група гравців, що мають на меті не перемогу, а руйнацію
ігрового досвіду інших учасників.
3. Наклепи (англ. denigration – наклеп) – поширення
принизливої неправдивої інформації. Текстові повідомлення, фото, пісні, які
часто мають сексуальний характер. Жертвами можуть бути не лише окремі підлітки
– часом трапляються розсилки списків (наприклад, „хто є хто в школі”), створюються
спеціальні „книги для критики” (slam books) із жартами про однокласників.
4. Самозванство, втілення в певну особу (англ.
impersonation – удавання кого-небудь) – переслідувач позиціонує себе як жертву,
використовуючи її пароль доступу до аккаунту в соціальних мережах, у блозі,
пошті, системі миттєвих повідомлень, або ж створює свій аккаунт із аналогічним
нікнеймом та здійснює від імені жертви негативну комунікацію. Організація
„хвилі зворотніх зв’язків” відбувається, коли з адреси жертви без її відома відправляють
друзям провокаційні листи.
5. Ошуканство, видурювання конфіденційної інформації
та її розповсюдження (англ. outing & trickery – обман, обдурювання) -
отримання персональної інформації і публікація її в Інтернеті або передавання
тим, кому вона не призначалася [7; 8; 12, с. 1 – 5].
6. Онлайн-відчуження (остракізм, ізоляція, соціальне
бойкотування). Будь-якій людині притаманне бажання бути включеним у групу.
Виключення ж із групи сприймається як соціальна смерть. Що більшою мірою людина
виключається із взаємодії, то гірше вона почувається, й то більше понижується
її самооцінка. У віртуальному просторі це може призвести до повного емоційного
руйнування дитини. Онлайн-відчуження можливе в будь-яких типах середовищ, де
використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список
друзів. Кіберостракізм проявляється також через відсутність відповіді на
миттєві повідомлення чи електронні листи.
7. Хепіслепінґ (англ. slapping – щасливе ляскання) –
назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки ляскали
перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Зараз ця
назва закріпилася за будь-якими відеороликами із записами реальних сцен
насильства. Ці ролики розміщують в Інтернеті, де їх можуть передивлятися тисячі
людей, без згоди жертви. Починаючись як жарт, хепіслепінґ може закінчитися
трагічно [18].
8. Секстінг (англ. sex + texting – секс +
відправлення текстового повідомлення) – процес відправлення повідомлень
сексуального характеру, особистих фотографій за допомогою сучасних засобів
зв’язку: електронна пошта, соціальні мережі, сайти знайомств, мобільні
телефони. Секстінг є однією із найбільш популярних розваг серед дітей та
підлітків у США. Кожен день в Інтернет потрапляють тисячі фотографій
еротичнопорнографічного змісту. За даними дослідження у США 38% підлітків у
віці від 11 до 18 років отримували та відправляли повідомлення та електронні
листи із зображеннями сексуального характеру. Психологи, соціологи і
представники влади ще не визначилися щодо користі або шкоди секстінгу. Пітер
Каммінг, професор університету Йорка в Торонто, вважає, що секстінг не має
ніяких негативних наслідків для психіки підлітків і є одним із способів
пізнання своєї сексуальності. Підлітковий сексолог Амбер Файндел упевнений, що
секстінг є першим кроком до масового віртуального сексу. Підлітковий психолог
Роберт Конрад вважає, що секстінг – це наркотик, на який „підсаджуються”
тінейджери: „Діти виставляють свої фотографії у соціальних мережах і рано чи
пізно помічають, що найбільш популярними з них є ті, де вони зображені
напівголими. Схвалення і захоплення користувачів підштовхує їх до публікації
нових, більш еротичних фотографій” [7]. Але соціальна загроза секстінга полягає
у тому, що відправлені фотографії можуть легко опинитися у публічному доступі
та призвести до скандалу і навіть самогубства. У США секстінг є кримінальним
злочином. Інтимні фотографії із зображенням неповнолітньої особи класифікуються
як дитяча порнографія [13, с. 7 – 13; 16].
Кібергрумінг (анг.
cybergrooming / child grooming) – це спілкування та встановлення довірливих
відносин з дитиною з метою подальшої особистої зустрічі для вступу в статеві
стосунки, фізичного нападу, шантажу, сексуальної експлуатації і насилля. Такі
знайомства відбуваються у чатах, на форумах, в соціальних мережах. Злочинець
видає себе за однолітка і намагається дізнатися особисту інформацію (адрес,
телефон) і домовитися про зустріч. Іноді злочинці виманюють інформацію, за допомогою
якої шантажують дитину, наприклад, просять надіслати особисті фотографії або
провокують на непристойні дії перед веб-камерою. Кібергрумінг класифікується як
кримінальний злочин [3; 5].
Отже, кібербулінґ включає цілий спектр форм
поведінки, від жартів до психологічного віртуального терору, який завдає
непоправної шкоди, інколи призводить до суїцидів і смерті, так званого буліциду
– загибелі жертви внаслідок булінґу.
Електронні (кібер) загрози – це
шкідливі програми ( віруси, черв’яки, спам-атаки, шпигунські програми, боти),
які можуть нашкодити комп’ютеру та порушити конфіденційність особистої
інформації. Шкідливе програмне забезпечення використовує широкий спектр методів
для проникнення у комп’ютер через носії інформації, електронну пошту, спам,
завантажені файли і відвідування веб-сайтів. Основними різновидами електронних
загроз є фішинг, фармінг, продаж продукту, що не існую. Усі ці загрози
визначаються як кібершахрайство.
Фармінг – процедура
схованого переправлення користувача на фальшиву IP-адресу. Шахраї створюють
точну копію відомого сайту і після того, як користувач відвідає його, віруси і
шпигунські програми проникають на комп’ютер. Таким чином шахраї дізнаються про
всі переміщування дитини в Інтернеті і отримують доступ до особистої інформації
– від адреси до паролей для входу на різні Інтернет-ресурси.
Фішинг (англ. fishing
– рибна ловля, вивуджувати) – різновид кібершахрайства, метою якого є отримання
доступу до конфіденційних даних користувачів. Наприклад, на електронну пошту
приходить лист з офіційної установи (банк, страхова компанія) з проханням
надати конфіденційні дані (адресу, номер телефону, паспортні дані, номера
банківських рахунків, PIN-код). Продаж
продукту, що не існує (програм, аудіофайлів, товарів, інформації). Прохання
відправити SMS-повідомлення для отримання коду виявляється звичайним
виманюванням коштів. Зазвичай „неможливість відправити повідомлення” призводить
до численного зняття коштів з рахунку абонента [1, с. 23 – 24; 18].
Аналіз багатьох джерел і сайтів США з Інтернет-безпеки
надав змогу виділити правила безпечної поведінки дітей в Інтернет-мережі і
поради батькам щодо захисту дітей у віртуальному просторі [1, с. 27 – 31; 14;
16].
Поради з інтернет-безпеки батькам:
– використовуйте спеціальні програмами батьківського
контролю і оновлювальний антивірус;
– підвищуйте власну комп’ютерну та
Інтернет-обізнаність;
– повідомте про ризики, яких дитина може зазнати,
відвідуючи Інтернет;
– навчіть дитину, як правильно себе поводити у
випадках зустрічі з шахрайством та іншими фактами порушення закону;
– розповідайте про різноманітні способи перевірки
інформації;
– станьте для своєї дитини другом і порадником,
опановуйте Інтернет разом, намагайтесь бути ознайомленими з сайтами, які
відвідує ваша дитина для того, щоб дізнатися чим вона там займається і чим
цікавиться. Правила інтернет-безпеки для дітей:
– ніколи не розголошуйте свою конфіденційну
інформацію (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи, паролі) без дозволу
батьків;
– не відкривайте підозрілі повідомлення електронної
пошти, файли або веб-сторінки від незнайомих людей;
– ведіть себе ввічливо у Інтернет-мережі, не робіть
того, що може образити інших людей чи входить у протиріччя з законом;
– не призначайте зустрічі з віртуальними знайомими
без дозволу батьків. Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншу
людину. Якщо ж ви хочете зустрітися, домовляйтеся про зустріч у громадському
місці і повідомте батьків про зустріч;
– якщо в Інтернеті (у повідомленні електронної
пошти, на сайті, форумі, чаті) щось незрозуміло, хвилює чи загрожує, завжди
необхідно звертатися за допомогою до батьків або вчителів;
– завжди перевіряйте інформацію з Інтернет-мережі за
допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел;
– ніколи нікому, крім своїх батьків, не можна
виказувати паролі Інтернету, навіть найкращим друзям;
– питайте поради у батьків перш ніж здійснити
покупку через Інтернет або оплатити будь-яку послугу; – завжди дотримуйтесь
правил сімейної онлайн-безпеки [14; 16].
Таким чином, Інтернет у США – потужний інформаційний
і розважальний ресурс для дітей, але водночас з тим безпека дитини у
віртуальному просторі є однією з найбільш гострих проблем сьогодення. Саме тому
знання загроз і небезпек, існуючих в Інтернет-мережі, сприятиме інформаційному
захисту дітей. А формування і дотримання певних правил безпеки перетворить
віртуальний простір на безпечне місце, де діти різного віку матимуть змогу
використовувати увесь спектр можливостей і технологій без обмежень.
Перспективними напрямами подальшого розвитку даної проблеми є: більш детальне
вивчення кожної з вищезазначених онлайн-загроз, з’ясування й аналіз причин, що
спонукають дітей до насильства в Інтернетмережі й виділення і дослідження типів
дітей, які схильні до Інтернетнасильства, і тих, які частіше всього стають його
жертвами.
Список
використаної літератури
1. Діти в Інтернеті: Як навчити безпеці в віртуальному світі [Електронний
ресурс] / [І. В. Литовченко, С. Д. Максименко, С. І. Болтівець, М. А. Чепа, Н.
М. Бугайова]. – К. : Вид-во: ТОВ «Видавничий будинок „Аванпост-Прим”, 2010. –
48 с. (Посібник для батьків). – Режим доступу :
http://bezpeka.kyivstar.ua/f/2/materials_for/ the_benefit /A5_Ukrainian.pdf.
2. Интернет-риски / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://detionline.com/helpline/risks
3. Правила безопасности [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://detionline.com/helpline /rules/parents.
4. Троллинг [Електронний ресурс]. – Режим доступу
:http://ru.wikipedia.org/wiki/Троллинг.
5. Basic Internet Safety / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.netsmartz.org/ InternetSafety.
6. Children’s Internet Protection Act. Pub. L. 106-554. Report to Congress.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ntia. doc.gov/files/ntia/publications/cipareport081420
03.pdf.
7. Cyberbulling [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.cyberbullying. info/whatis/types.php.
8. Dealing with Cyberbullying [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.helpguide.org/mental/cyber-bullying.htm.
9. Internet Safety Statistics. How are online issues affecting children?
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.netsmartz.
org/safety/statistics.
10. Facts and Statistics on Teens and Technology / [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.webwisekids.org/
programs-facts-statistics-beseen.html.
11. Gilkerson L. 7 Dangers of the Internet for Kids, 2012. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://www. covenanteyes.
com/2012/01/03/7-dangers-of-the-internet-for-kids/.
12. Lenhart A. Cyberbullying and Online Teens. Pew Internet and American
Life Project, 2007. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.pewinternet.org/~/media/Files/Reports/2007/ PIP%20Cyberbullying%20Memo.pdf.pdf.
13. Lenhart A. Teens and Sexting. Pew Internet & American Life Project,
2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ncdsv.org/images/PewInternet_TeensAndSexting_12-2009.pdf.
14. Minuesa R. How to protect your children from Internet Dangers, 2011.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.racknine.com/blog/
internet/how-to-protect-your-from-childreninternetdangers/.
15. Pew Research Center’s Internet & American Life Project, 2011р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://pewinternet.org/Reports/2011/Teensandsocialmedia. aspx.
16. Protect your children. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.staysmartonline.gov.au/home_users/protect_your_children.
17. What is Cyber Bullying? [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.violenceprevention works.org/public/cyber_bullying.page.
18. What are the Risks for Children Online?
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kids.getnetwise.
org/safetyguide/danger/.
Комментариев нет:
Отправить комментарий